10 клас Українські землі у складі Польщі
Розділ 5.
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
Ключові
дати:
1923 р.
|
Визнання країнами Антанти входження
Східної Галичини до складу Польщі;
саморозпуск уряду ЗУНР |
1925 р.
|
заснування Українського
національно-демократичного об'єднання (УНДО) - наймасовішої української політичної
організації Галичини.
|
1929 р.
|
заснування
Організації українських націоналістів (ОУН) на чолі з Є.Коновальцем. Основні ідеї ОУН:
створення Української соборної держави засобами загальнонаціонального
повстання українського народу; використання терористичних методів боротьби.
Ідеологічна основа ОУН – інтегральний націоналізм Д.Донцова
|
1930 р.
|
організація польським урядом політики пацифікації у Галичині, тобто масових
репресій щодо українського населення. Політика пацифікації була реакцією
польського керівництва на терористичну діяльність ОУН
|
Персоналії: Андрей
Шептицький, Василь Мудрий, Євген Коновалець, Андрій Мельник ,Степан Бандера
Андрій Мельник (ОУН-М)
Терміни: «східні
креси», осадництво, «пацифікація», інтегральний націоналізм, утраквістичні
школи, полонізація
Опорний конспект
Опорний конспект
Національні меншини становили майже третину населення
міжвоєнної Польщі і були її найбільшою проблемою. Українці були другими за
чисельністю після власне поляків — більше 5 мільйонів, що становило 15%
населення держави. Українці Волині та Галичини, згідно з угодами та договорами,
мали б отримати культурну автономію. Проте поляки не поспішали виконувати взяті
на себе зобов'язання. Українці Галичини чинили спротив встановленню польської
влади в регіоні: бойкотували перепис і вибори, а також створили у Львові у 1921
році Таємний український університет. У 1920 році ветеран Української революції
та полковник УНР Євген Коновалець створює Українську військову організацію.
Члени УВО обрали підпільні та терористичні методи боротьби, зокрема вчинили
невдалий замах на Юзефа Пілсудського. Проте, у 1923 році країни Антанти остаточно визнали право Польщі на Східну
Галичину, після чого уряд ЗУНР, що все ще боровся в еміграції, саморозпустився.
В культурно-освітньому плані, польська
держава у 20-х роках була повною протилежністю УСРР, де в цей час на повних
парах неслася українізація. Польща обрала тактику асиміляції (уподібнення)
етнічних меншин. Полонізація (ополячення) відбувалася у системі освіти, де
розпочався перехід на (утраквістичні школи) двомовні польсько-українські школи.
На управлінські посади приймали переважно поляків.
Польський уряд заохочував міграцію польського населення
до «східних кресів». Ветерани війн, офіцери та просто охочі отримували земельні
наділи на території Волині та Галичини. Ця політика отримала назву
«осадництва». Акцією скористалися до 300 тисяч поляків.
Натомість, українці та євреї західноукраїнських земель
змушені були мігрувати. Нафтова промисловість вичерпала себе, але польський
уряд не поспішав вкладатися у розвиток промисловості у «кресах», тому за
невеликим винятком, регіон ставав майже повністю аграрним. Земельний голод та
культурні утиски змушували галичан мігрувати. Ті, хто лишався пробували
об'єднуватися у кооперативи, як у старі часи. Це допомагало, але все одно не
могло виправити важкого економічного становища.
Попри те, що маршал Пілсудський у середині 20-х, по суті,
встановив режим диктатури, Польща зберігала ознаки демократичності. Діяв
парламент та виборча система. Провідною українською політичною силою стало
Українське національно-демократичне об'єднання на чолі з Василем Мудрим, утворене в 1925
році. Представники УНДО намагалися
легальним шляхом боротися за права українців.
Проте політика польського уряду, вплив глобальних,
зовнішніх та внутрішніх чинників все більше радикалізувала західних українців,
особливо в Галичині.
У 1930 році
польська влада проводить акцію «пацифікації»
(тобто «замирення») — серію репресивних заходів проти українських діячів та
культурних установ. У 1934 році було створено концтабір «Береза Картузька», де
утримували противників режиму, серед яких, звичайно, були й українці.
Важливу роль відіграє греко-католицька
церква, що стає виразно національною інституцією. Її очільник митрополит Андрей
Шептицький докладає значних зусиль, щоб протистояти полонізації та захищати
церкву.
Проаналізуйте інформацію пунктів 2,4,
опрацюйте історичні документи = порівняти діяльність політичних сил
УНДО
|
ОУН
|
|
Дата утворення
|
||
Лідери
|
||
Мета
|
||
Методи реалізації
|
Андрей Шептицький - https://www.youtube.com/watch?v=diwYL3aNCUI&list=PL1MxamNwS0zoTIzKSC3J8anhbL7cJXH-K&index=48
Євген Коновалець - https://www.youtube.com/watch?v=ZWmtyQ8H0nE
Коментарі
Дописати коментар