18.10 .2022
З’їзд поневолених народів Росії як передвісник розпаду Російської імперії. Прихід до влади більшовиків у Росії: позиція УЦР.

«З'їзд поневолених народів росії як передвісник розпаду російської імперії»

• 📌 Дата - 21-28 вересня 1917 року;
📌• локація - Київ;

📌• ініціатор - Михайло Грушевський ,

📌місце - Українська Центральна Рада

З’їзд відбувся у вересні в Києві саме з ініціативи Михайла Грушевського. Він та його соратники-соціалісти вирішили взяти на себе відповідальність не тільки за майбутнє України, а й усіх народів колишньої Російської імперії. До того ж це стало би передумовою перебудови Росії на федеративних засадах. Російська федерація мала стати «храмом волі народів», а насправді переконувалися в іншому.

Взяли участь у ньому 85 делегатів від 12/14 народів колишньої імперії:

Ø українці

Ø білоруси

Ø грузини

Ø молдавани

Ø естонці

Ø литовці

Ø латиші

Ø росіяни

Ø євреї

Ø козаки

Ø поляки

Ø тюрки

Ø татари

Карикатура на Михайла Грушевського до З’їзду поневолених народів. 1917 рік. Автор малюнку – Іван Косинин

На з’їзд не була присутня російська делегація, а російську владу репрезентував постійний представник Центральної Ради при Тимчасовому уряді Максим Славинський.

Більшість делегатів підтримали запропоновану Центральною Радою концепцію перебудови Росії на федеративних засадах, а ухвалена з’їздом резолюція «Про федеративний устрій Російської республіки»

Незгідними з цією резолюцією виявилися лише 3 делегації: литовські делегати висловилися за цілковиту незалежність Литви, єврейських делегатів цікавило створення єврейської автономії у Палестині, а польські делегати розглядали федерацію як проміжний етап на шляху до власної повної державної самостійності.

«І от чому я й інші нітрохи не журимося повною політичною незалежністю України, не надаємо їй ніякої ваги. Для близького часу зовсім досить широкої української автономії у федеративній Російській республіці.»

Історик Владислав Верстюк: «Центральна Рада від самого свого створення оголосила себе прихильницею федералізації Росії за принципом національно-територіальної автономії окремих народів. Перед Першою світовою війною, обговорювалась проблема Сполучених Штатів Європи»

Рішення з’їзду:

• повинні обов’язково скликатись і Всеросійські Установчі збори і скликані ( для кожного народу) крайові Установчі збори для встановлення форм відносин з центральними органами, а також форм внутрішнього устрою автономної одиниці.

• засуджувалася надмірна централізація законодавчої та виконавчої влади, це гальмувало розвиток держави.

• Постанова «Про загальнодержавну та крайові мови» надавала рівноправного статусу національним мовам. Загальнодержавною визнавалася російська, в окремих державах, частинах федерації — одна або кілька крайових мов. Щодо школи, церкви і суду загальнодержавна мова не повинна була мати жодної переваги над іншими крайовими мовами.

1917, 7 листопада – у Петрограді більшовицький переворот.

більшовики на чолі з Владіміром Лєніним (Ульяновим) здійснили збройний переворот і захопили владу.

Із цієї події розпочалося становлення комуністичного тоталітарного режиму.

Йосиф Сталін (член Військово-революційного центру керівництва збройним повстанням), Владімір Лєнін (лідер і керівник російських більшовиків), Лев Троцький (голова Військово-революційного комітету Петроградської Ради, здійснював безпосереднє керівництво переворотом). Фото: kaosenlared.net

“Жовтневий переворот” від початку був нелегітимним та протизаконним.

Захопивши владу в Петрограді, Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль над Україною. Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти незаконної узурпації більшовиками влади в Росії. Щоб компрометувати Українську Центральну Раду в очах населення та військ на фронті, більшовики звинувачували її в “контрреволюційності” та “буржуазності”, а також використовували апробований у Росії набір популістських гасел: про мир, землю, фабрики й заводи.

В Україні більшовики не мали суттєвої підтримки, тож їхні спроби перебрати владу в Києві були провальними. Слабкість позицій більшовиків продемонстрували також вибори до Всеросійських установчих зборів, які відбулися у листопаді 1917 року. За них в Україні віддали голоси лише 10% громадян – у 2,5 рази менше, ніж загалом у Росії. Соціалістичні політичні сили, що входили до Центральної Ради, набрали 77% голосів.